Заклики до агресивних дій проти євреїв, образи й зневага до них стають характерними для коментаторів в Інтернеті. Боротися з таким негативним явищем потрібно тільки законодавчо.
Представники зазначеної національної меншини багато століть не мали своєї рідної країни, і навіть території, де були б «всі свої» та, відповідно, міцного підґрунтя та захисту. У всі часи до них вороже ставилися народи, поряд з якими євреям доводилося проживати.
В будь-якій країні Європи легко знайти чимало свідчень погромів «чужинців», вбивств, публічних страт під схвалення натовпу. Врешті решт, євреї стали жертвами страшного геноциду, організованого та проведеного нацистською Німеччиною в період Другої світової війни.
В сліпій ненависті до євреїв народи Європи не вважали за потрібне заглибитися в причини своєї ненависті. Не прагнули усвідомлювати, що їхня поведінка стосовно цих національних меншин є всього лише страхом до чужих, тобто – ксенофобією. Завдяки створенню власної держави, прояви відкритої ворожнечі залишились в минулому, проте проблема антисемітизму все ще гостро стоїть і на сьогоднішній день.
Як на побутовому рівні так і в Інтернеті ставлення до євреїв інколи переходять усі допустимі межі та лягає в площину образ. При спілкуванні люди часто використовують так звану «мову ворожнечі», яка містить в собі проявлення агресії направленої на людину або групу осіб за ознакою раси, релігії, статі.
Комітет міністрів Ради Європи визначає «мову ворожнечі» як усі форми самовиразу, які включають поширення, підбурення, сприяння або виправдання расової ненависті, ксенофобії, антисемітизму чи інших видів ненависті на ґрунті нетерпимості, у тому числі: нетерпимість висловів у формі радикального націоналізму та етноцентризму, дискримінації та ворожості щодо меншин, мігрантів і людей з числа іммігрантів.
Українські фахівці, які досліджували це питання, неодноразово відзначали, що «мова ворожнечі» доволі часто зустрічається в українських ЗМІ, навіть у провідних та респектабельних. Саме демократичністю й свободою слова часто пояснюють дозвіл образливих коментарів і редактори інформаційних сайтів. Втім, українцям необхідно зрозуміти, що така поведінка є недопустимою в умовах демократичної держави, адже нерідко коментарі в Інтернеті ображають, містять неправдиву інформацію або ж перебільшення, закликають до насильства проти представників національності.
Згідно з «Конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» заборонені такі види мови ворожнечі: підбурювання до дискримінації чи актів дискримінації, зокрема, актів насильства, спрямованих проти будь-якої раси чи групи осіб іншого кольору шкіри або етнічного походження; поширення теорій переваги, основаної на расовій відмінності; поширення ідей, основаних на расовій перевазі або ненависті; пропаганда ідей або теорій переваги однієї раси чи групи осіб певного кольору шкіри або етнічного походження; виправдання расової дискримінації та расової ненависті; заохочення до расової дискримінації та расової ненависті.
Якщо інформаційні сайти претендують на статус серйозних джерел інформацій, вони не повинні дозволяти залишатися подібним коментарям на сайтах. Їх потрібно або оперативно видаляти та карати (наприклад, блокувати) коментаторів, або ж вводити на сайті обов’язкову реєстрацію з указуванням особистих даних коментаторів, щоб висловлюючи ксенофобську точку зору, вони не ховалися за анонімність в Інтернеті. Між тим, у Європі вже давно можна понести кару за образи у віртуальному світі. Європейський суд з прав людини дотримується такої позиції: відповідальність за вміст коментарів несуть власники та співробітники Інтернет-сайту. Тим паче, якщо модератори не контролюють коментарі та не видаляють їх у випадку образливого змісту.
Так, особливої актуальності вказане питання набирає, у зв’язку з прибуттям до України наприкінці вересня значної кількості євреїв (понад 30 тис.) для паломництва до іудейської релігійної святині – могили рабина Нахмана (м. Умань Черкаської області) та святкування іудейського Нового року – Рош Ха-Шана.
У зв’язку з цим, кожному громадянину нашої держави потрібно пам’ятати та усвідомлювати, що неприховано агресивна риторика, образливі дії стосовно представників національних меншин, дискримінація на національному та расовому ґрунті, осквернення їхніх кладовищ, культових споруд і пам’яток, з часом може стати одним із чинників, які спровокують на насильницькі дії проти етноменшини, наслідком чого може стати фізичне протистояння та непередбачувальні наслідки.
Отже, проблема співіснування національних меншин є дуже давньою, а причини ворожнечі та її наслідки можуть призвести до непередбачуваних подій. Поряд з цим, як молода Європейська держава ми повинні виховувати в собі толерантність до наших співвітчизників та гостей країни, адже це єдиний шлях до перемоги над ксенофобією та антисемітизмом, а також нормального розвитку громадянського суспільства.скачать dle 10.5фильмы бесплатно